Автор 
Олексій, оператор безпілотних літальних апаратів 128-ї бригади «Дике Поле», доводить, що навіть з вродженими вадами зору можна бути ефективним воїном на передовій. Його завдання — знаходити ворога та передавати координати для точних ударів. Попри складнощі, він продовжує служити та надихати своїх побратимів на бойові досягнення.
Олексій з народження має серйозні проблеми із зором, однак це не стало на заваді його службі в Збройних Силах України. «Я навіть не бачу третього рядка у кабінеті офтальмолога», — зізнається він, однак підкреслює, що його робота — це не лише його особисті здобутки. Це результат спільних зусиль команди.
“Моя історія — це не про досягнуті здобутки чи вражені цілі. Це про те, що навіть з вадами зору можна бути на рівні з найкращими, а іноді навіть конкурувати з ними”, — зазначає Олексій.
До війни Олексій був юристом, а вихідними допомагав українській армії на сході. І вже у 2014 році, коли йому набридло просто спостерігати за подіями, він приєднався до Національного захисту. Це стало початком його служби у війні, яка врешті-решт призвела до вступу в полк «Дніпро-1». Від добровольця він став частиною легендарного підрозділу, який згодом став основою для добровольчих батальйонів.
Перед початком повномасштабного вторгнення Олексій працював перекладачем у Дніпрі, але як тільки почули перші вибухи 24 лютого, він відразу вирушив до військкомату. Зі своїми друзями вони буквально штурмували військкомати, поки не потрапили до лав 128-ї бригади.
На початку війни Олексій став піхотинцем. Перша мета була простою: “триматися”. З РПГ вони протистояли танкам і літакам ворога. Після отримання першої зарплатні Олексій придбав дрон і разом з побратимами почав опановувати нову для себе техніку — БпЛА.
«Ми працювали буквально з коліс, діставали спорядження з багажника, ставили дрони і дивилися на екран, щоб знайти ворога», — згадує він свої перші бойові виїзди. Дрон летів всього на кілька кілометрів, але це було достатньо, щоб слідкувати за ворожими силами.
“Наш перший бойовий виліт був важким, але ми трималися. Під ранок нас виявили, але на щастя, всі залишилися живі”, — розповідає Олексій.
Олексій брав активну участь в українському контрнаступі 2023 року. Він працював на різних напрямках — від Запоріжжя до Донеччини, де його дрон допомагав знаходити танки, техніку та живу силу противника. Він знищував ворога, коригував удари авіації та HIMARS.
Одним із яскравих моментів був випадок, коли на відстані 10 км у посадці ворог заховав дев’ять танків і “КамАЗ”. Знали, що ми наступаємо, але, незважаючи на це, вони були виявлені і знищені вночі.
Незважаючи на безліч пережитих випробувань, Олексій підкреслює важливість командної роботи. Під час одного з бойових завдань він отримав поранення, а його побратим загинув. Це стало великим ударом для нього, але Олексій не здався. Після двох місяців лікування він повернувся до строю і освоїв нові навички з керування FPV-дронами.
“Моя дружина казала, що я не в ладах з розумом, але я записався на навчання з FPV-дронів. Це новий напрям, і мені хотілося бути в тренді”, — сміється Олексій.
Попри тяжкі бої та великі втрати, Олексій не перестає вірити в перемогу. Він має одну мрію: “Ще у 2022 році я написав, що в нас буде парад перемоги в Ялті. Я дуже хочу пройтися жовто-блакитним стягом по Ялті і побачити наш Крим”, — підсумовує він, натхненний перемогою.
Олексій, навіть з вродженими вадами зору, не лише виконуватиме свою місію до кінця, а й надихатиме нові покоління воїнів на боротьбу за незалежність України. Його історія — приклад незламного духу і самовідданості на фронті.
Коментарі