Історія незламності: боєць ЗСУ проходить реабілітацію у Дніпрі та готується до міжнародних змагань з плавання

У Дніпрі триває реабілітація українського військовослужбовця Дмитра, який після тяжкого поранення не лише відновлюється фізично, а й готується до міжнародних змагань із плавання «Oceanman» на Кіпрі.

Дмитру 34 роки. До війни він працював в автомайстерні, захоплювався риболовлею та мріяв навчитися підводному плаванню. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він без вагань пішов до військкомату. Служив на Донецькому напрямку — спочатку як старший розвідник, а згодом як командир відділення.

У липні 2023 року, під час обстрілу касетними боєприпасами біля села Старомайорське, Дмитро отримав тяжке уламкове поранення спинного мозку. Після втрати свідомості його евакуювали з поля бою. «Намагався допомогти командиру взводу, хоча сам уже не відчував ніг. Тоді я зрозумів, що життя змінилося назавжди», — згадує військовий.

Попри розпач і біль, Дмитро не здався. Лікарі запевнили, що нерви не пошкоджені, і за належної реабілітації він зможе знову ходити. Після лікування на заході України він приїхав додому, а згодом розпочав відновлення у реабілітаційному центрі Дніпра, де перебуває вже два тижні.

Фізична терапевтка Поліна, яка займається з бійцем, розповідає: «Ми працюємо над зміцненням м’язів пресу, кору і нижніх кінцівок. Дмитро надзвичайно мотивований — щодня долає біль і втому. Ми тренуємо ходьбу з ортезами, займаємось на вертикалізаторі. Результати вже є: він краще тримає рівновагу й поступово відновлює контроль над рухами».

Сам Дмитро каже, що основна мета — не лише повернутися на ноги, а й відчути повноту життя. «Плавання стало для мене способом відновлення. У березні я почав тренуватися, і вже посів третє місце у змаганнях. Тепер готуюсь до міжнародного старту на Кіпрі. Нашу команду назвали “Залізна воля”. Заплив буде на два кілометри. Для мене це символічний виклик — довести, що немає меж для тих, хто бореться», — говорить він.

Найбільше військовослужбовець мріє про перемогу та мир в Україні. «Я вдячний своїй дружині, сину, родині — вони мій тил і мотивація. Ми всі мріємо, щоб війна нарешті закінчилася. А поки — я тренуюся, щоб показати, що українці незламні навіть у найважчих обставинах», — підсумовує Дмитро.