Блеф чи стратегія: як адміністрація Трампа намагається приборкати Іран ціною глобальної стабільності

Поки Дональд Трамп публічно запевняє американців у перевагах зростання цін на енергоносії, Міністерство фінансів США робить неочікуваний крок – на 30 днів скасовує санкції проти російської нафти. Таке рішення фактично надає режиму Путіна додатковий фінансовий ресурс для ведення війни проти України, створюючи парадоксальну ситуацію у зовнішній політиці Вашингтона.

Військова кампанія США та Ізраїлю «Епічна лють» проти Тегерана триває вже два тижні. 11 березня Трамп проголосив перемогу, проте одночасно анонсував нові удари. Головна мета операції залишається незмінною: ліквідація ядерного потенціалу Ірану та повалення влади аятол. Втім, через масштабність конфлікту, що вже вийшов за межі Близького Сходу, експерти не беруться прогнозувати дату його фіналу.

На думку частини аналітиків, республіканець може згорнути операцію будь-якої миті. Політична доцільність диктує свої умови, адже в листопаді на США чекають проміжні вибори до Конгресу. Виборці традиційно реагують на цінники на АЗС, а зараз світова паливна криза б’є рекорди. Через блокування Іраном Ормузької протоки, через яку йде п’ята частина світової нафти, ціна за барель ризикує злетіти до $150, що поб’є антирекорд 2008 року.

Існує й інший погляд: відступити зараз означає для Трампа визнати фіаско у спробі змінити політичний устрій Ірану. Реальний стан іранських ракетних і ядерних об’єктів після атак залишається таємницею. Водночас країни Перської затоки, попри регулярні обстріли «шахедами» та ракетами з боку Тегерана і значні економічні збитки, згідно з даними західних медіа, схиляються до підтримки продовження військового тиску.

Чи вистачить у Білого дому важелів впливу, щоб дотиснути режим аятол і не допустити енергетичного колапсу, який поховає шанси республіканців на виборах? Ситуація залишається критичною, а ціна помилки Вашингтона зростає щодня.

Експерти одностайні: повалити іранський режим без масштабного сухопутного вторгнення майже неможливо. Спочатку американська адміністрація заперечувала намір змінювати владу, проте після атак Тегерана на Азербайджан, Туреччину, Кіпр та країни затоки, риторика змінилася. Команда Трампа почала відкрито закликати іранський народ до повстання.

За інформацією CNN, Білий дім серйозно прорахувався, недооцінивши готовність Ірану заблокувати Ормузьку протоку. Хоча міністри Скотт Бессент та Кріс Райт готували операцію, Трамп, покладаючись на вузьке коло родичів і бізнес-партнерів, проігнорував попередження про цей сценарій. Більше того, Рада нацбезпеки після його приходу до влади фактично припинила нормальне функціонування.

Спроби Білого дому продемонструвати контроль над ситуацією іноді виглядають незграбно. Кріс Райт навіть опублікував (і згодом видалив) фейкове відео про успішне конвоювання танкера американськими ВМС. У Пентагоні ж такі операції вважають занадто небезпечними. Навіть якщо бойові дії припиняться просто зараз, нафтовий ринок потребуватиме місяців для відновлення, що грає на руку Тегерану.

Сьогодні стає очевидним, що «туман війни» приховує не стратегічну хитрість, а відсутність чіткого плану в адміністрації Трампа. За даними Axios, 11 березня президент США переконував лідерів G7 у готовності Ірану до капітуляції. Проте реальність інша: новий лідер Ірану Моджтаба Хаменеї у своєму першому виступі пообіцяв жорстку помсту та закликав і надалі використовувати блокування експорту нафти як головну зброю.