Мисливці за дронами: історія Едуарда, який боронить небо та власний поріг

Для командира взводу 128-ї окремої механізованої бригади «Дике поле» на ім’я Едуард війна почалася з короткого ранкового дзвінка 24 лютого 2022 року. За лічені хвилини він зібрав речі та вирушив на позиції. Відтоді його життя підпорядковане єдиній меті – зупинити ворога якнайдалі від рідної Полтавщини.

На початку вторгнення лінія фронту проходила лише за кілька десятків хвилин їзди від його дому. Військовий зізнається: найстрашнішим тоді було не померти, а не встигнути перегородити шлях окупантам, які загрожували його матері, братам і сім’ї. Ця особиста мотивація стала фундаментом його стійкості у найважчі часи.

Бойовий досвід Едуарда охоплює найгарячіші точки цієї війни. Він згадує Кліщіївку під Бахмутом як один із найскладніших етапів служби. Саме там під безперервним мінометним вогнем відбулася його перша стрілецька сутичка на мінімальній відстані.

У тому пеклі командиру доводилося не лише вести вогонь, а й брати на себе роль психолога – виводити побратимів із бойового ступору та організовувати порятунок поранених. Згодом був Курський напрямок, де довелося звикати до роботи на чужій землі у стані постійної невизначеності та загрози засідок.

Зараз Едуард очолює підрозділ дронів-перехоплювачів. Його команда полює на російські БпЛА різних типів – від розвідників до ударних «пташок». Командир із особливою гордістю розповідає про своїх підлеглих, серед яких є як загартовані ветерани, так і зовсім молоді таланти. Зокрема 19-річна дівчина-пілот, яка всупереч скепсису демонструє виняткову ефективність у знищенні ворожих цілей.

Військовий констатує: війна технологій змінюється щодня. Противник нерідко випереджає у технічному плані, застосовуючи, наприклад, FPV-дрони на оптоволокні. Проте українські аеророзвідники швидко адаптуються та знаходять протидію новим загрозам.

Попри втому та щоденні ризики, Едуард чітко знає, заради кого він щоранку підіймає у небо свій дрон. Вдома на нього чекають мама, дружина та майбутня дитина.

Я служу, щоб війна не прийшла в мій дім – каже офіцер.

Ця проста фраза пояснює все: і безсонні ночі пілота, і запеклі бої в окопах Донбасу. Коли за твоєю спиною найрідніші, страх перетворюється на пильність, а втома – на професійну лють.