Понад три десятки сортів і власна теплиця: жителька Кривого Рогу перетворила вирощування гострих перців на справжню пристрасть

52-річна криворожанка Олена Гож за два роки перетворила невинний сімейний жарт на захоплення, що переросло у велику приватну колекцію гострих перців. У її теплиці сьогодні росте понад 30 сортів – від легких до тих, що занесені до Книги рекордів Гіннеса.

Хоча Олена працює бухгалтеркою, городництво супроводжує її все життя. Але саме перці стали для неї особливою історією.

Почалося все з невеличкого експерименту. Жінка згадує, як одного дня син пожартував, запропонувавши виростити перці рекордної пекучості. Вона сприйняла слова всерйоз.

“Коли син пожартував, а вирости мені перці з Книги рекордів Гіннеса. Я не знала, що це був жарт і я почала вирощувати ці перці”, – розповіла Олена.

Перші п’ять насінин чилі дали лише два кущі і жодного перцю. Це її не зупинило. Навпаки – змусило заглибитися в тему. Наступного року вона вже придбала насіння у професійних вирощувачів і отримала 19 сортів у маленькій теплиці. Вони дали врожай – і звідтоді, каже Олена, “почалося кохання”.

Сьогодні у її новій великій теплиці, яку вона змогла звести завдяки грантовій підтримці, ростуть 33 сорти гострих перців. Загалом жінка доглядає близько 700 кущів.

“У цьому році я висадила у ґрунт і в маленьку теплицю 700 кущів. Як тільки поставили теплицю, я з ґрунту попересаджувала сюди перці”, – зазначила вона.

Серед сортів – і справжні “зірки” світових рейтингів пекучості. Наприклад, Primotalii, що має 1 мільйон одиниць за шкалою Сковілла, та інші надзвичайно “вогняні” види.

Вирощувати такі рослини – справа не проста. Капсаїцин, який відповідає за гостроту, міститься не лише в плодах, а й у листі та квітах.

“Працювати з перцями треба обережно. Обов’язково треба засоби індивідуального захисту, бо капсаїцин є всюди. А інколи навіть маска потрібна, щоб не пекло”, – пояснює Олена.

Цьогорічний урожай вона вже майже повністю зібрала. Кущі багаторічні, тож за кілька тижнів з’явиться новий цвіт, а потім і чергові плоди. Жінка каже, що кожен сорт має свій характер: одні дають лише кілька перчинок, інші – по пів кілограма з куща.

Олена мріє навчитися отримувати до трьох кілограмів з одного куща завдяки цілорічному вирощуванню.

Зібрані перці вона сушить, маринує, робить з них джеми та ферментовані соуси різної гостроти. Частину продукції дарує знайомим, а частину тримає для експериментів.

На наступний рік жінка планує розширити колекцію, додати нові сорти та поступово вийти на азійський ринок, де гостра продукція має великий попит.

Її історія – про сміливість почати з нуля і перетворити маленьке захоплення на справжню справу життя.